Стаття 16a — Право на притулок

(1) Особи, переслідувані з політичних мотивів, користуються правом на притулок.

 

(2) На пункт (1) не може посилатися особа, яка в’їжджає з держави-члена Європейські співтовариства або з іншої третьої держави, в якій забезпечено застосування Конвенції про статус біженців та Європейської конвенції з прав людини. Держави поза межами Європейських співтовариств, які відповідають умовам першого речення, визначаються законом, що потребує згоди Бундесрату. У випадках, зазначених у першому реченні, заходи щодо припинення перебування можуть виконуватися незалежно від поданих проти них правових засобів.

 

(3) Законом, що потребує згоди Бундесрату, можуть визначатися держави, в яких, з огляду на правову систему, застосування права та загальні політичні умови, гарантується відсутність політичного переслідування, а також нелюдського чи такого, що принижує гідність, покарання або поводження. Вважається, що іноземець із такої держави не зазнає переслідування, якщо тільки він не надасть фактів, які дають підстави вважати, що всупереч цьому припущенню він зазнає політичного переслідування.

 

(4) У випадках, зазначених у пункті (3), а також в інших випадках, які є явно необґрунтованими або вважаються такими, виконання заходів щодо припинення перебування зупиняється судом лише за наявності серйозних сумнівів щодо законності таких заходів; обсяг судового контролю може бути обмежений, а подані із запізненням доводи можуть не враховуватися. Подробиці визначаються законом.

 

(5) Пункти (1)–(4) не перешкоджають міжнародним договорам між державами-членами Європейські співтовариства або між ними та третіми державами, які, з дотриманням зобов’язань, що випливають із Конвенції про статус біженців та Європейської конвенції з прав людини — застосування яких має бути забезпечене в державах-учасницях — встановлюють правила компетенції щодо розгляду заяв про надання притулку, включаючи взаємне визнання рішень про притулок.