Стаття 12a — Військова служба та альтернативна цивільна служба

(1) Чоловіки після досягнення вісімнадцятирічного віку можуть бути зобов’язані до служби у збройних силах, у федеральній прикордонній службі або в організації цивільного захисту.

(2) Той, хто з міркувань совісті відмовляється від військової служби зі зброєю, може бути зобов’язаний проходити альтернативну службу. Тривалість альтернативної служби не повинна перевищувати тривалість військової служби. Деталі визначаються законом, який не повинен порушувати свободу совісті та має передбачати можливість альтернативної служби, що не пов’язана зі збройними силами чи федеральною прикордонною службою.

(3) Особи, які підлягають військовому обов’язку, але не були призвані відповідно до пунктів (1) або (2), у разі стану оборони можуть бути зобов’язані законом або на підставі закону виконувати цивільні послуги для цілей оборони, включаючи захист цивільного населення, у межах трудових відносин. Зобов’язання до служби у публічно-правових відносинах допускаються лише для виконання поліцейських функцій або таких владних завдань публічної адміністрації, які можуть бути виконані лише в рамках публічно-правових відносин. Трудові відносини, зазначені в першому реченні, можуть встановлюватися у збройних силах, у сфері їх забезпечення, а також у публічній адміністрації; обов’язки щодо роботи у сфері забезпечення цивільного населення допускаються лише для задоволення його життєво необхідних потреб або забезпечення його захисту.

(4) Якщо в разі стану оборони потреба у цивільних послугах у сфері цивільної медицини та охорони здоров’я, а також у стаціонарній військовій госпітальній системі не може бути задоволена на добровільній основі, жінки віком від вісімнадцяти до п’ятдесяти п’яти років можуть бути зобов’язані законом або на підставі закону виконувати такі послуги. За жодних обставин вони не можуть бути зобов’язані до служби зі зброєю.

(5) До настання стану оборони зобов’язання за пунктом (3) можуть встановлюватися лише відповідно до статті 80a пункту (1). Для підготовки до послуг, зазначених у пункті (3), що потребують спеціальних знань або навичок, участь у навчальних заходах може бути зроблена обов’язковою законом або на підставі закону. Перше речення у цьому випадку не застосовується.

(6) Якщо в разі стану оборони потреба в робочій силі у сферах, зазначених у другому реченні пункту (3), не може бути задоволена на добровільній основі, для забезпечення цієї потреби свобода німців залишати свою професію або робоче місце може бути обмежена законом або на підставі закону. До настання стану оборони відповідно застосовується перше речення пункту (5).